Пока в нашу жизнь не придут напасти ,
Переступят беды наш порог ,
Призрачной , греховной жаждем страсти
И не вспоминаем , что есть Бог .
Кто , пока богат , самодостаточен ,
Сам решает – что добро , что зло .
Он живёт своим разумом зачаточным ,
Плюс , что царство дьявола дало .
Ищем сладость жизни – то не понимая ,
Что разгул нас губит ежечастно .
Первую часть жизни лихо прожигаем ,
Чтоб вторая часть была несчастной .
Лишь страдая видим , как безсильны
В своей жизни беды победить ,
Как они нам силы подкосили .
В страхе ждём , что будет впереди .
Ничего быть даром на земле не может .
Хочешь наслаждаться – расплата потом .
Тот кто расплатился – насладится позже .
Лишь спасенье Божье даром , ни за что !
Дела дьявола пришёл Иисус разрушить ,
Нашу жизнь спасти от катастроф ,
Чтобы людям силы зла не губили души ,
И на всей земле царила радость и любовь .
Шмуль Изя,
США, Шт. Нью Йорк, г. Колони
Евангельский христианин. Хочу угождать Богу.
Прочитано 2458 раз. Голосов 2. Средняя оценка: 5
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Моя молитва - Левицька Галина Цей вірш був написаний за кілька годин до народження мого найменшого сина Михайла. В 13 год. мені робили “кесаревий розтин”, бо сама я його народити не могла. Чоловікові лікар сказав, що не гарантує ні моє життя, ні життя дитини. Я про це не знала, але відчувала, що проходжу по грані. Молилася за життя дитини. Просила у Бога, навіть якщо мені не судилося жити, щоб Він дав мені знати, що мій синочок живий!
Під час операції я враз відчула себе. Це було дивне відчуття: тіла не було, спробувала ворухнути руками — рук немає; спробувала ворухнути ногами —ніг немає; спробувала відкрити очі — лиш миттєвий зблиск світла. Але я була!!! І ні болі, ні страху. Лиш спокій… Потім почула голоси:
-Хто там в неї? (Голос професора Григоренка)
-Хлопчик, хороший, здоровий!
-Скільки в неї вдома?
- Шестеро…
-Це сьомий. Восьмого не буде…
Я не могла в ту мить задуматись над почутим, бо відчула, що кудись відпливаю… Але в серці була вдячність Богові за почуту вісточку про сина…
Я дякую Богові за його милість і любов. Він подарував моєму синові життя! Він зберіг і моє життя,давши мудрість лікарям під час операції: коли почалася дуже сильна кровотеча при розтині матки, професор прийняв рішення зробити ампутацію частини матки. І кровотечу вдалося зупинити.
Це було сім років тому. Михайлик в цьому році закінчив 1-й клас.
